АудіогідRossio Train Station

У самому живому серці Лісабона височіє вокзал Росіу — справжні ворота до міста, які з’єднують людей і їхні історії вже понад сто тридцять років. Відкритий наприкінці дев’ятнадцятого століття, Росіу швидко став основним залізничним терміналом Лісабона: саме тут прибували знамениті міжнародні поїзди Sud Expresso, звідси вирушали пасажири до Сінтри та інших напрямків.

stella daviti

Підходячи до вокзалу, одразу впадає в око його фасад: дві величні арки у формі підкови, вишукана кам'яна різьба, ажурні балконні огорожі. Архітектурний стиль — неомануелін — поєднує ностальгію епохи Великих географічних відкриттів Португалії з романтичною іронією. Спробуйте уважно розглянути витончені арки, вигнуті кам'яні вікна, червоні двері під старовинним годинником. Бюсти та медальйони на фасаді вшановують видатних діячів в історії португальських залізниць, а копія зниклої статуї короля Себаштіана нині стоїть під захистом.

Patricio Moschcovich

Всередині вокзалу панує світло — сонячні промені проникають крізь легкий залізно-скляний дах над платформами, високо над чорно-білою підлогою з кам’яним візерунком. Самі платформи підняті над гамірною вулицею — на них ведуть широкі сходи, ескалатори й ліфти, що були справжнім інженерним дивом для Португалії того часу. Сюди приїжджають автобуси, синя лінія метро зі станцією Restauradores, навіть фунікулери, тому вокзал Росіу по праву вважають справжнім пульсуючим серцем міста.

Значна частина історії Росіу прихована під землею: потяги потрапляють сюди крізь двоколійний тунель з Камполіде — це майже трикілометровий інженерний шедевр свого часу. За десятиліття вокзал став свідком страйків, приїздів монархів, а також драматичних подій, зокрема вбивства президента Португалії Сідоніу Пайша у тисяча дев’ятсот вісімнадцятому році просто у стінах вокзалу.

У п’ятдесятих роках лінії електрифікували, і епоха пари поступилася місцем сучасності. А у дев’яностих торгові ряди поступилися місцем прямому виходу до метро, що допомогло зробити Лісабон нового століття ще зручнішим і мобільнішим.

Про багатовікову спадщину Росіу нагадують чудові панно з азулежу — сині й білі, із зображеннями відомих лісабонських місць, героїв та сцен повсякденного життя країни. Величні платформи стали свідками і щоденної метушні, і пізніх подорожей, і подій, які змінювали націю. Сьогодні вокзал Росіу залишається відправною точкою до казкової Сінтри та до яскравих пригод у Лісабоні. Прийдіть за архітектурою й історією — залишайтеся, щоб відчути ту атмосферу, яка робить Росіу живим символом міста.